Синдром грудного виходу
Що це?
Синдром грудного виходу характеризується здавлюванням кровоносних судин та нервів, що проходять через грудний вихід (від шиї до руки). Буває трьох типів: неврологічна форма, венозна форма та артеріальна форма. Найчастіше страждають молоді люди, переважно жінки. Може бути викликаний вродженим анатомічним дефектом (шийне ребро), неправильною поставою або травмою.
Причиною СГВ є, як правило, наявний раніше вузький простір у ділянці грудного виходу. Додаткові фактори, такі як постава, вираженість м’язів або силова підготовка, наявність шийного ребра, або додаткових зв’язок, можуть сприяти ще більшому звуженню цього простору. Іноді симптоми можуть бути викликані випадком аварії (травма шийного відділу хребта), а через перегини судин і нервів, що проходять в цьому просторі, у довгостроковій перспективі може виникнути значна компресія.
Тип захворювання залежить від того, яка структура найбільш компресується.
- Якщо переважно залучена вена – то може виникнути порушення відтоку крові, тромбоз (тобто, оклюзія тромбом) з набряком, важкістю і болем. Несвоєчасно виявлений і не лікований тромбоз може призвести до постійного набряку, синюшністю руки, варикозним розширенням вен на передній стінці грудей і плечах, а також провокувати появу болю при навантаженні.
- При хронічному пошкодженню стінки артерії в місці стенозу (звуження) можливе утворення аневризми. У цих змінених ділянках стінок часто утворюються тромби. Якщо такий тромб попаде в кровоносне русло, то може викликати гостру (раптову) обтурацію (перекриття) артерій в передпліччі або кисті з ризиком втрати пальців, кисті або передпліччя. Зменшений потік крові викликає в основному слабкість, тяжкість, швидку стомлюваність або відчуття оніміння.
- При компресії нервів плечевого сплетіння, перш за все виникає оніміння і болі. Якщо компресія зберігається, то можуть також виникати параліч і атрофія м’язів рук. Повна сила і дрібна моторика можуть бути втрачені непоправно. При цьому виникає проблема з утриманням предметів в руках, випадіння їх з рук.
Метою лікування є усунення хронічного, залежно від активності руху, ушкодження судинно-нервового пучка. Якщо консервативне лікування є недостатнім або призводить до загострення (в більшості випадків), виконується тільки хірургічне лікування.
Симтоми:
Симптоми синдрому грудного виходу різняться залежно від цього, чи стискається плечове сплетення чи кровоносні судини, проте варто звернути увагу на такі:
- Біль у шиї, плечі чи кисті
- Слабке захоплення
- Оніміння та формікація в руці
- Слабкість у руці чи шиї
- Зміна кольору шкіри
- Опухла рука
- Слабкий або відсутній пульс
- М’язова атрофія
Хірургічне лікування синдрому грудного виходу
Зазвичай пацієнти з СГВ роками спостерігаються у неврологів, отримують лікування, що не приносить покращення або взагалі замовчують проблему, вважаючи її варіантом норми.
Хірургічне лікування синдрому грудного виходу полягає в декомпресії судин та нервових закінчень, що проходять в щілині між першим ребром та ключицею. Виконуються резекції гіпертрофованих м’язів, першого або додаткового шийного ребра.
Видалення першого ребра і стягуючої структури (зв’язки, шийне ребро) зазвичай здійснюється під час оперативного лікування через доступ через пахву (трансаксілярний доступ). У деяких випадках, необхідний доступ зверху і знизу ключиці (над-підключичний). Процедура проводиться під загальною анестезією.
У більшості випадків оперативне втручання призводить до повного або майже повного звільнення від симптомів. Досягнення успіху операції також залежить від співпраці після операції та ретельним дотриманням рекомендацій.
Показання до операції:
- Нестерпний біль, що вимагає застосування сильних знеболювальних засобів
- Судинні проблеми: артеріальні (аневризма, емболія) чи венозні (хронічна венозна недостатність)
- Абсолютним показання до операції є додаткове шийне ребро, що викликає компресію.
Хірургічне лікування синдрому грудного виходу – є складною операцією, яку в Україні роблять одиниці хірургів. В “Дієво” операцію проводить Барна Іван Євгенович, судинний хірург вищої категорії, який має досвід проведення такого втручання більше 10 років.