Сьогодні медичний бізнес в Україні перебуває на перехресті значних змін і викликів, що вимагає від фахівців інноваційних рішень і нових підходів. Як можна досягти якісних змін у цій сфері? Які стратегії можуть допомогти медичним закладам виділитися на тлі зростаючої конкуренції?
Відповіді на ці запитання “Чоловічий Клуб” отримав у керуючого партнера ЦЕНТРУ ХІРУРГІЧНИХ РІШЕНЬ ДІЄВО, віце-президента Української спілки ендоурологів, кандидата медичних наук, доцента кафедри урології НУОЗУ, хірурга-уролога Богдана ДЖУРАНА.
– Богдане Васильовичу, розкажіть, будь ласка, як ви обрали свою професію?
– Можу зізнатися, що в дитинстві не мріяв стати лікарем. У нашій родині не було медиків, але батьки з дитинства готували мене до лікарської професії, переконуючи, що ця спеціальність завжди буде затребуваною. Батько, як приклад, наводив професію вчителя історії і казав, що історію можна тлумачити по-різному в залежності від багатьох факторів, а от лікар виконує свою роботу незалежно від суспільних чи історичних змін.
Сьогодні я дійсно переконався, що вміння, якими я володію, дозволяють і в складних ситуаціях не тільки забезпечувати своє існування, а й допомагати людям довкола.
Згадую профорієнтаційні заняття у школі, коли мене влаштували санітаром у районну лікарню, і не куди-небудь, а до анатомічного відділення! Мабуть, сподівалися, що якщо я зможу там впоратися, то точно знайду своє місце у медицині.
Там я зустрів свого першого вчителя – лікаря, який закінчив військову медичну академію, кандидата медичних наук. У нього у відділенні панувала така чистота й порядок, що я був вражений. Я допомагав йому створювати куточок з експонатами у формаліні, який і нині слугує музеєм для навчання студентів.
Отримавши цей унікальний досвід, я не вагаючись вступив до медичного університету. Після завершення навчання мені пощастило потрапити у відділення, де лікарі мали певну свободу дій та можливість застосовувати новітні технології, чого так часто не вистачає у державних клініках! Це надихало мене розвиватися: незважаючи на труднощі, ми з колегами змогли залучити інвестиції та придбати сучасне обладнання.
Використання новітніх технологій під час численних операцій дозволило мені вдосконалити свої методики, які стали авторськими, оскільки ми були одними з перших в Україні, хто почав займатися урологічними проблемами з використанням сучасних апаратів. Спочатку ми самі навчалися у Німеччині, а згодом вже мене запрошували туди, щоб я передавав свій досвід.
У той час переймати світовий досвід було непросто, тож ми вчилися на своїх помилках, що зрештою допомогло розвинути власні унікальні технології. Сьогодні молодим колегам отримати знання набагато простіше – достатньо переглянути відповідну презентацію, щоб не виконувати тисячі операцій для накопичення досвіду.
– Пам’ятаєте, як починалось ДІЄВО?
– 25 років професійного життя я віддав державній медицині, де виріс як фахівець завдяки вчителям, які вчасно відпустили мене, давши можливість самостійно розвиватися і впроваджувати новітні технології. Рішення про створення клініки зріло у мені вже давно, і роки підготовки, аналіз вітчизняного ринку, вивчення європейських моделей привели до створення власного медичного центру.
Сам процес відкриття клініки не був складним: пошук приміщення, проектування, оснащення – це технічні питання, з якими легко впоратися. Головне було – сформувати концепцію клініки, її місію та визначити чіткі цілі. Найскладніше для багатьох – це перейти від самої ідеї до її реалізації. Я не виняток, проте, коли настав час, я не вагався!
Коли я досяг певного рівня професіоналізму, на порядку денному стало бажання виконувати складніші завдання – і виник дисонанс із системою. Питання, розвиватися, прогресувати чи плити за течією, переді мною вже не стояло. Вибір був однозначний і виважений. Лишалося лише реалізувати ідею на практиці. І я зараз не про гарні стіни чи надсучасне медичне обладнання, хоча без цього теж не можна.
– А про яку саме ідею ви говорите?
– Я маю на увазі можливість для хірурга працювати у вільному просторі. Щоб адміністративний персонал допомагав, супроводжував, а не заважав робити свою роботу. А це, власне, в реалізації ідеї і є досить складним завданням. Відповідно це і є тією дієвою силою, яка об’єднує фахівців високого рівня.
– Що ви вважаєте найголовнішим у своїй професії?
– У професії я ціную порядність – і це поняття для мене має особливе значення. Порядність у медицині означає не лише дотримання загальних етичних норм, а й активне сприяння пацієнтові в ухваленні рішень щодо його лікування. Ключовим аспектом цього є можливість надати пацієнту всю інформацію про доступні методи лікування, а не лише про ті, якими лікар володіє чи які він вважає найкращими.
Зазвичай лікарі обирають ті методи, які їм знайомі або в яких вони мають найбільший досвід. Проте це обмежує пацієнта, позбавляючи його можливості знайти найбільш підходяще для себе рішення!
Порядний лікар повинен уміти слухати, враховувати бажання пацієнта і вказувати на можливі наслідки кожного варіанту лікування.
– Як війна вплинула на вашу роботу?
– Війна принесла нові виклики для всіх нас. У перші дні повномасштабного вторгнення ми змушені були призупинити роботу клініки, оскільки не мали можливості забезпечити логістичні потреби персоналу, особливо середнього та молодшого складу. Проте вже з квітня 2022 року відновили діяльність центру.
Це було нелегко: спочатку ми працювали вахтовим методом, відкриваючи клініку лише на декілька днів, робили один операційний день на тиждень, і персонал залишався у клініці протягом цього часу. Я усвідомлював, що в ці складні моменти нам потрібно створити умови, щоб наші співробітники могли утриматися на місцях і вижити, а все інше на той момент відійшло на другий план. Це рішення виявилося вдалим: вже в червні клініка запрацювала у штатному режимі, що допомогло зберегти кадровий потенціал.
Завдяки наявності резервного енергоживлення, яке відповідало всім вимогам, ми не зазнали значних труднощів під час відключень світла. Навіть сьогодні ми продовжуємо вдосконалювати систему енергозабезпечення. Найголовніше – нам вдалося зберегти команду, підтримати їхні родини та продовжувати займатися тим, чому ми навчалися і що вміємо робити.
– Люди зазвичай змінюються в умовах війни, кожен по-своєму справляється зі своїми емоціями та переживаннями…
– Це дійсно так, і для кожного керівника важливо вміти відчути і почути як своїх колег, так і пацієнтів, розуміти їхні труднощі та вчасно надати підтримку. Робота з людьми, ефективна комунікація, врахування індивідуальних емоцій і реакцій на стрес стають найсерйознішими викликами, з якими ми всі стикаємося сьогодні.
Я щасливий чоловік і батько трьох синів. Наша сім’я, як і багато інших, на початку війни вирушила на захід України, а згодом ми з дружиною Катериною ухвалили непросте рішення — вона з дітьми переїхала до Німеччини. Підтримувати зв’язок на відстані виявилося нелегко, але ми використовуємо кожну можливість побачитися та підтримати один одного.
При ухваленні цього рішення ми керувалися, перш за все, безпекою дітей, адже молодшому на той момент не було й двох років. Сьогодні всі ми бачимо вже й нові можливості. Для дружини це досвід роботи в європейській компанії та адаптація до нових умов. Для мене – величезна відповідальність за виховання трьох дітей в абсолютно новому середовищі. А для дітей це, безсумнівно, нові можливості у новому соціумі, нові знайомства, вивчення мов та соціальний розвиток в європейському контексті.
– Що вирізняє ДІЄВО серед інших клінік?
– Ми, безумовно, відрізняємось індивідуальним підходом до кожного пацієнта, а також тим, що у нашій команді працюють не просто фахівці, а справжні професіонали державного рівня. Ця команда хірургів є нашим унікальним активом! І для нас це не просто командна робота, а серйозний підхід до вирішення складних медичних завдань.
Деколи ми виконуємо операції, які робимо вперше в житті. Це, з одного боку, захоплююче, а з іншого — надзвичайно відповідально. Не кожен хірург готовий взяти на себе таку відповідальність.
Проте, коли ми стаємо пліч-о-пліч в операційній, то разом можемо досягти результату, який на 70 відсотків перевищує те, що міг би зробити кожен окремо. А це означає, що наш пацієнт отримує найкращий догляд, адже ми застосовуємо комплексний підхід.
– А як вам вдається поєднувати ролі оперуючого хірурга і керуючого партнера?
– На жаль, на організаційну роботу лишається менше часу, ніж потрібно. Коли йдеться про лікування пацієнтів, кожен момент має значення, і я не завжди можу дозволити собі відволікатися на адміністративні справи. У той же час, я усвідомлюю, що якість роботи клініки залежить не тільки від медичних досягнень, а й від згуртованості команди.
Ця відповідальність лягає на мої плечі, оскільки, поки я сам не оволодію новими методами належним чином, я не зможу передати їх своїй команді. Саме тому я намагаюся знаходити час для коротких, але змістовних бесід з колегами, щоб розуміти їхні потреби і переживання.
Тут важливо знайти баланс, щоб бути водночас і хірургом, і керівником клініки. Я намагаюся підтримувати таку атмосферу, в якій кожен член команди відчуває свою важливість та незамінність і може на повну реалізувати свій потенціал.
– Якщо б ви могли повернутися на десять років назад, що б ви змінили?
– По-перше, я б зробив свій проект набагато раніше. Адже у процесі власного розвитку я зрозумів, що залежність від зовнішніх інвесторів може затримати реалізацію важливих ідей. В ті часи я прагнув знайти якогось міфічного інвестора, який би підтримав мої плани, але зараз розумію, що справжній успіх можливий лише тоді, коли ти сам активно реалізуєш свої ініціативи.
Сьогодні я планую свій бізнес як частину більш широкої структури, що об’єднує різні елементи медицини та охорони здоров’я. Я усвідомлюю, що для досягнення успіху необхідно інтегрувати різні аспекти, такі як інноваційні технології, сучасні методи управління та високий рівень обслуговування пацієнтів.
– Яке ваше головне досягнення за 50 років життя?
Впевнений, що найзначніші досягнення ще попереду! А якщо озирнутися на пройдений шлях, можу відзначити свою експертизу у справі, яку виконую щодня, а також благотворну атмосферу в клініці, яку я створив не лише для себе, а й для своїх колег. І, звичайно, – для наших пацієнтів!
