Перитоніт
Перитоніт – запалення очеревини ( яка має вид напівпрозорої мембрани), що приводить до порушення функцій всіх систем організму. Головна функція очеревини – бар’єрна, тобто захист внутрішніх органів черевної порожнини від механічних пошкоджень, а також вона надає протимікробний захист.
Як відомо, перитоніт є небезпечним станом для життя, при якому будь-які зволікання можуть призвести до непоправних наслідків. Саме тому ні в якому разі не можна нехтувати своїм самопочуттям, а слід негайно звернутися за медичною допомогою при появі перших тривожних симптомів.
Запалення очеревини відбувається під впливом бактеріальної інфекції, яка часто представлена неспецифічною мікрофлорою шлунково-кишкового тракту (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, гонокока, бактерій туберкульозу і так далі).
Розрізняють такі види перитоніту:
- Первинний;
- Вторинний (виникає внаслідок розвитку гострих хірургічних захворювань або травм органів черевної порожнини);
- Третинний (виникає після вторинного перитоніту).
- Серозний;
- Фібринозний;
- Гнійний;
- Геморагічний;
- Каловий;
- Жовчний.
Фази розвитку перитоніту
У більшості випадків лікарі стикаються з вторинним перитонітом, який виникає внаслідок деструктивно-запальних захворювань або травм черевної порожнини. Як правило, перитоніт є ускладненням таких захворювань:
- гострий апендицит;
- гострий холецистит;
- виразка;
- гінекологічна патологія;
- кишкова непрохідність;
- обмеження грижі;
- абдомінальна травма;
- гострий панкреатит.
Прогноз перитоніту багато в чому залежить від своєчасності надання спеціалізованої допомоги.
В період гострої фази – з’являються інтенсивні болі в животі які посилюються під час руху і дихання. Температури тіла піднімається до 38 ° С і вище, з’являється загальна слабкість організму. Часто людина стає дратівливою і збудженною, може з’явиться тахікардія (прискорене серцебиття) до 100 – 120 ударів в хвилину, підвищений артеріальний тиск.
Діагностика перитоніту
- УЗД органів черевної порожнини, що дозволяє встановити наявність вільної рідини і газу в черевній порожнині, а також вивчити стан жовчного міхура, печінки, селезінки, підшлункової залози і нирок;
- рентгенографія черевної порожнини;
- лапароскопія діагностична – дозволяє оцінити стан внутрішніх органів черевної порожнини, використовуючи оптичний прилад (лапароскоп);
- діагностична лапаротомія – операційне розтин черевної порожнини, здійснюване з діагностичною метою, щоб встановити точний діагноз.
Лікування
Розвиток перитоніту є показанням до проведення термінової хірургічної операції, мета якої полягає в усуненні джерела інфекції. Найбільш оптимальним оперативним доступом є серединна лапаротомія, що дозволяє візуалізувати всю черевну порожнину.
Після ліквідації джерела розвитку перитоніту виконується санація черевної порожнини. З медикаментозних засобів призначаються антибіотики для боротьби з патогенною мікрофлорою. Також при необхідності призначаються препарати, дія яких спрямована на підтримку діяльності серцево-судинної системи.
